Напрями логопедичної роботи в ЗДО

Удосконалення методів навчання в межах реформування дошкільної освіти в Україні передбачає всебічний розвиток дітей, підвищення їх самостійності під час оволодіння знаннями. В зв’язку з цим при підготовці дітей до шкільного навчання особливого значення набуває формування та розвиток усного зв’язного мовлення як найважливішої умови успішного засвоєння знань, розвитку логічного мислення та інших сторін психічної діяльності.

Повноцінне мовлення – неодмінна умова успішного навчання у школі. Оскільки мовлення найбільш інтенсивно розвивається в дошкільному віці, то подолання його порушень у дошкільників відбувається швидше і легше. Якщо не вживати заходів, то дефектна вимова негативно впливатиме на повноцінний розвиток фонематичного слуху. Наступним негативним наслідком буде збіднення словника, так як дитина не поповнює запасу слів такими, де є важко розрізнювальні звуки. З цієї ж причини не формується в певній мірі граматична сторона мовлення. Отже, якщо на проводити логопедичної роботи, в результаті складної дислалії може розвинутися нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення.

Логопедична робота – складний динамічний процес, який передбачає комплексну роботу в певних напрямках:

1.Обстеження та діагностика мовлення дошкільників.

2.Проведення корекційної роботи:

- уточнення та розвиток лексичної сторони мовлення;

- формування граматичних умінь та навичок;

- розвиток фонематичних процесів;

- формування правильної вимови звуків та введення їх у зв’язне мовлення;

- розвиток дрібної та загальної моторики;

- розвиток мовного дихання (при потребі);

3. Проведення пропагандистської роботи серед педагогів та батьків.

Обстеження усного мовлення у дошкільника

Всестороннє обстеження мовлення дитини сприяє найбільш точному встановленню рівня її мовного розвитку. Логопед повинен визначити рівень комунікативності малюка, стан зв’язного мовлення, словникового запасу та граматичної сторони мовлення, рівень стану фонетичної та фонематичної сторін, а також будови артикуляційного апарату.

Розвиток лексико – граматичних уявлень

Логопедична робота по розвитку лексико – граматичних умінь та навичок у дітей тісно пов’язана з їх уявленнями про довкілля, станом пізнавальної діяльності та рівнем практичних навиків. Дана робота повинна проводитися у співпраці з педагогами та при підтримці батьків. Для розвитку словника можна використовувати наступні види роботи:

·активізація та збагачення словника по темі;

·опис предметів, особливостей будови;

·називання дій з даними по темі предметами;

·називання ознак по декільком параметрам: форма, колір, розмір чи зовнішній вигляд, звички (вдача) тощо;

·утворення узагальнених понять;

·називання антонімів та підбір синонімів до вибраних слів.

Для формування граматичних уявлень можна використовувати наступні види роботи:

·вправляння у словозміні (число, рід, відмінок);

·вправляння у словотворенні (суфіксально – префіксальний спосіб творення, утворення відносних та присвійних прикметників);

·використання прийменників;

·складання речень різної структури з поступовим ускладненням.

Формування правильної вимови звуків та введення їх у зв’язне мовлення

Логопедична робота по вихованню правильної звуковимови здійснюється поетапно:

1.підготовчий етап;

2.етап постановки звука;

3.етап автоматизації і диференціації поставленого звука, введення його в зв’язне мовлення.

Зміст підготовчої логопедичної роботи залежить від структури дефекту, від того, яка ланка мовленнєвої системи порушена – мовленнєва моторика чи фонематичне сприймання. Для розвитку мовленнєвої моторики проводять спеціальну артикуляційну гімнастику, спрямовану на поліпшення якості рухів (точності, координованості, переключення тощо) органів артикуляційного апарату. При порушенні фонематичного сприйманнята слуху роботу слід розпочинати з їх розвитку. Спочатку на матеріалі немовних звуків, а згодом необхідно охопити всі звуки мовлення, що входять в звукову систему даної мови (від звуків, які вже засвоєні, до тих, які лише ставляться і вводяться в самостійне мовлення).

Унормовану вимова звука можнапоставити такими способами: шляхом наслідування, механічним, постановкою від іншого звука та мішаним. Хочеться підкреслити, що яким би способом ми не ставили звук, рекомендуємо дбати про те, щоб він (цей звук) відразу звучав у складі. Часто при постановці ізольованого звука буває важко перейти до вимови його у складі, у слові, особливо це стосується звука [р].

Закріплення звука здійснюється в мовленнєвих вправах, добір яких у першу чергу базується на дидактичному принципі поступового переходу від простого до складного.Етап автоматизації звука– це тренувальні мовленнєві вправи, спрямовані на використання нової вірної артикуляції в різних фонетичних умовах – на початку слова перед голосною, в кінці слова, при збігові приголосних, у фонетично простих та складних словах тощо. При цьому застосовуються прийоми відображеної вимови, тобто вимови з опорою на вірний артикуляційний і акустичний образ звука, вимовленого педагогом та самостійного називання слів за малюнком з цим новим звуком (для учнів також читання текстів з відповідним мовленнєвим матеріалом).

Диференціація поставленого звука потрібна тим дітям, яким важко розрізняти подібні звуки, тобто протиставлені за дзвінкістю-глухістю, м´якістю - твердістю тощо. У подальшому, якщо не приділяти спеціальної уваги розрізненню звуків на слух і за артикуляцією, їх писемне мовлення буде супроводжуватись однотипними замінами літер.

Метою етапу введення нового звука в зв’язне мовленняє навчання дитини користуватись поставленим звуком в усіх видах мовленнєвої діяльності. Більшою мірою на цьому етапі використовуються тексти, творчі вправи, в мовленнєвому матеріалі яких часто зустрічається опрацьований звук.

Розвиток дрібної та загальної моторики

Рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. При достатньому їх розвитку згідно віку і мовленнєвий розвиток дитини знаходиться в межах вікової норми. Тому тренування рухів пальцівє важливим стимулюванням мовленнєвого розвитку дитини, сприяє покращенню артикуляційної моторики, підготовці кисті руки до письма і, що важливо, є сильним засобом для підвищення працездатності кори головного мозку.

Розвиток загальної моторики здійснюється на матеріалі основних рухів: ходьби, крокування, бігу, підскоків, пробіжок, різних шикувань, підключення рухів рук. Широко застосовуються рухливі ігри, які на підготовчому етапі проводяться без мовленнєвого супроводу, оскільки звуки ще не поставлені. Всі рухи на місці виконуються ритмічно: під рахунок, метроном, під музику з чітко вираженим ритмом і акцентом.

Розвиток мовленнєвого дихання

Часто у дітей, не залежно від їх мовленнєвого розвитку, зустрічається неповне, поверхневе дихання. При цьому інтервал часу вдих – видих короткий, недостатній для промовляння частини речення, повітряний струмінь дещо ослаблений, спостерігається деяке згасання звуку, інтонаційне збіднення мовлення дитини. З цієї причини доречно на логопедичних заняттях навчати дитину правильному короткому і глибокому видихові, а також раціонально використовувати його під час мовлення.

Пропагандистська логопедична робота

Масова диспансеризація в поліклініках дозволяє цілеспрямовано проводити широку програму профілактичних заходів серед дітей з фактором ризику мовленнєвої патології та з дітьми, які вже страждають порушеннями мовлення. Це необхідно для попередження та ранньої діагностики мовленнєвих порушень. З цією ж метою логопеди проводять у навчальних закладах щорічно обстеження мовлення дітей, виступають на батьківських зборах та педгодинах з повідомленням про його результати, рекомендують батькам (при потребі) пройти консультування в спеціалістів у медичних установах, друкують свої статті з поясненням змісту логопедичної роботи, з рекомендаціями батькам в засобах масової інформації тощо/

ЛОГОПЕДИЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ ДЛЯ РОЗВИТКУ РУХЛИВОСТІ ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ ДИТИНИ

Недоліки звуковимови у дитини можуть виникати внаслідок слабкості м’язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи.

Помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м’ясо на м’ясорубку. Перетираючи їжу, вони не допомагають дітям, а навпаки, затримують розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко з’їсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

Недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння, тобто порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, потрібно тренувати й укріпити м’язи щок та язика, обов’язково давати дитині жувати такі продукти, як: скоринки хліба, сухарики, сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм), тверді фрукти (яблуко, груша), тверді овочі (морква, огірок), шматочки вареного м'яса.

Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити.

Важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна гімнастика. Проте гімнастика не повинна набридати дитині та спричинити її перевтомлення. Не слід також чекати, коли дитина піде до школи, а вже у дошкільному віці потрібно проводити її.

Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

Для покращення звуковимови потрібно щоденно проводити артикуляційні вправи.

Наприклад, корисно 2 рази на день виконувати по 5-7 раз кожну з таких вправ:

1. «Корівка» - імітувати жування корови, роблячи кругові рухи нижньою щелепою спочатку праворуч, а потім ліворуч. Рахунок : 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

2. «Кулька» - надути щоки та повільно їх здути.

3. «Кулька тріснула» - надути щоки та здути їх ударом долонь.

4. «Пухкенькі щічки» - рот закритий, руками почергово пощипувати кожну щоку.

5. «Горішок» - рот розкритий, кінчиком язика почергово випинати кожну щоку.

Для рухливості губ:

1. «Усмішка – трубочка» - посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а згодом витягнути їх вперед трубочкою.

2. «Старенька бабуся» - закусити обидві губи зубами й утримувати в такому положенні 5-10 секунд.

3. «Рибка» - ввібрати щоки всередину, щоб губи утворили бантик і в такому положенні змикати верхню і нижню губи.

Для рухливості і гнучкості язика:

1. «Лопатка» - рот напіввідкритий; широкий, розслаблений язик утримувати на нижній губі до 5-10 секунд.

2. «Голочка» - рот напіввідкритий; гострий, напружений язик утримувати у витягнутому положенні до 5-10 секунд.

3. «Гойдалка» - рот напіввідкритий; висунути язик і почергово тягнути до носа та до підборіддя 5-7 раз.

4. «Чашечка» - рот напіввідкритий; висунути широкий язик на нижню губу, прогнути його, утворивши форму чашечки, утримувати в такому положенні 5-7 секунд.

5. «Смачне варення» - рот напіввідкритий; кінчиком язика повільно облизати верхню й нижню губи в обох напрямках по 5 раз.

6. «Коник» - клацати язиком при широко відкритому роті.

Кiлькiсть переглядiв: 566

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.